/Files/images/16047648.gifЧарівність особистості

Чарівність педагога, як особистості, перш за все полягає у мовному спілкуванні. З дітьми потрібно спілкуватися в тональності, яка імпонує їм, необхідна в даній ситуації. В майстерність мовного спілкування входять всі області зовнішнього і внутрішньої культури людини: етикет, правила поводження, поведінка в суспільних місцях, культура побуту, взаємовідносини поза роботою, організація особистого часу, гігієна, естетичні смаки, естетичні якості, притаманні людині міміка і пантоміма. Всі педагоги повинні виробляти в собі вміння чітко і ясно висловлювати думки у спілкуванні один з одним. А саме: не говорити зайвого (берегти свій час і час іншого), бути чуйним до слова (подумати, а потім сказати). Мовне виробниче спілкування має бути: змістовним, динамічним, небагатослівним. Не допускати на роботі панібратства, пам’ятати про ввічливі звертання, про тональність спілкування, вміти володіти своїм настроєм. Від тональності мовного спілкування залежить морально-емоційний клімат в колективі. Звичні слова: добридень, будь ласка, вибачте можна сказати різним тоном – привітно, з повагою, холодно, високомірно, пихато.

У роботі з батьками слід звертати увагу на культуру мовного спілкування. До батьків звертатися по імені і по батькові. Спитати про здоров’я дитини, а потім про все інше. Звертання „мамаша”, „папаша” говорять про невисоку культуру. До дітей потрібно звертатися так, як до них звертаються дома.

Існує 6 рівнів спілкування (по Добровичу):

1. Конвенціональний – узгоджений, рівноправний, повноцінне спілкування.

2. Примітивний – співрозмовник не партнер, а потрібний або заважаючий предмет.

3. Маніпулятивний – партнер для маніпуляцій, супутник у грі, яку потрібно виграти.

4. Стандартизований – „контакт масок”.

5. Ігровий рівень – володіє повнотою і людяністю тільки з тими людьми, яких знає.

6. Духовний – партнер сприймається як носій духовного початку.

Кiлькiсть переглядiв: 69

Коментарi