• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Інформація для батьків

Багатогранність сімейних стосунків

Сімейні стосунки – явище не однозначне… Було б великою помилкою не рахуватися з людською психологією – із звичками, традиціями, з почуттями, що виникли на основі уявлень, які укорінилися в даній родині. у той час, коли економічні та правові проблеми вже віднайшли своє рішення, соціально-психологічні конфлікти активно починають виходити на перший план. Сімейна рівність, окрім економічної та правової основи, має і свій соціально-психологічний аспект.

Учені, що досліджують стосунки в сім’ї, спробували встановити причини, які зумовлюють своєрідність психологічного клімату сучасної родини. Вони провели опитування батьків та матерів підлітків на течу: «Які обов’язки по дому виконує переважно мати, батько?». Ті та інші відповіли на запитання по-різному. Дружини залишили на долю чоловіка лише близько 8% усіх домашніх справ. Чоловіки називали себе учасниками 25% сімейних обов’язків. Було очевидним, що основна частина відповідальності за ведення господарства, виховання дітей та інші домашні турботи лягла на плечі матері. Але чи так охоче, як обов’язками, поступаються чоловіки своїм правом вирішального голосу, чи завжди вони готові признати положення, яке реально склалося? Ні, не завжди. Так і народжується значна частина гострих сімейних конфліктів, які, безумовно, виключно негативно впливають на виховання дитини.

Найперша така досить типова та поширена ситуація – незгода батьків. Для сина чи дочки з раннього дитинства виникає безглузде, недопустиме питання: кого слухати? Чиїм порадам віддати пріоритет? На чий бік стати?

Уявіть собі драму дитини, яка щоденно з болем спостерігає, як сваряться, завдають один одному однакової кривди чи просто мовчать дві однаково дорогі та близькі їй людини.

Авторитет дорослого відіграє для дитини велику роль. Він допомагає формуванню поглядів та переконань дитини, сприяє становленню її самостійних суджень, виробленню стрижневої лінії поведінки. Але в таких випадках батьківський авторитет руйнується і тане на очах.

Дитина, яка постійно спостерігає стосунки взаєморозуміння та взаємоповаги між дорослими, ніколи не осягне, не прийме і не простить грубості, свавілля та безтактовності й у відношенні до неї самої. Стосунки між подружжям мають неминуче спричинити інші, дружні, які спиратимуться не лише на авторитет влади, але й багатство життєвого досвіду, знань, моральну та вольову вищість відносин між батьками та дітьми.

Яншаєва Н.М., учитель математики та інформатики

Дитина – рівноправний член родини

Ми, батьки, приступаємо до виконання своїх обов’язків із появою дитини на світ, і в міру того, як вона росте, робимо все це більш свідомо: керуємо нею, вирішуємо за неї, оскільки вона стає в глухий кут перед вибором. Відомо, що дітям важко вирішувати самим, навіть якщо вони непокірні й неначе не схильні прислухатися ні до чиєї думки (можливо, це прояв слабкості волі, бажання за всяку ціну самостверджуватися). Здоровий глузд підказує, що з віком необхідно дітям надавати можливість приймати все більше серйозні рішення, брати на себе все більшу відповідальність. Це передбачає глибоке знання своїх дітей та їх нахилів, що саме по собі велике достоїнство. На жаль, таких батьків небагато.

Гарно виховати дітей – значить виробити в них звичку враховувати право оточуючих, навчити слідувати принципу: «Поводь себе, як хочеш, але не зловживай свободою на шкоду іншим».

Ми часто декларуємо, що надаємо своїм дітям повну свободу думки. Але при цьому чомусь хочемо, щоб їхня думка не надто відрізнялася від нашої. Навіть якщо ми читаємо спеціальну літературу, ми забуваємо про свободу думки, щойно дитина вискаже судження, що не відповідає нашим установкам. У дитини, думку якої не зневажають, розвивається розковане, активне мислення, що недоступне дитині, яка залякана постійним зупиненням та судженням.

Яншаєва Н.М., учитель математики та інформатики

БАТЬКІВСЬКА СКАРБНИЧКА

Не йди попереду мене

Я можу не піти за тобою

Не йди позаду мене

Я можу не вести за собою

Іди поруч зі мною

І просто будь моїм другом

Альберт Калею

Батькі і діти – це любов і сльози,.

Це вічне щастя і одвічний біль.

Це – сонце і тепло, сніги й морози.

Мед на вуста й на вічні рани сіль

Як на троянді - колючки і квіти,

Так і в житті є радість і печаль.

Високі мрії й дуже різні діти…

Чомусь таке трапляється, нажаль.

Всім хочеться все мати в ідеалі.

Причому водночас і без зусиль.

Щоб щастя без труда і без печалі

Пливло саме у руки звідусіль.

Та у житті такого не буває

Й запамятати треба в чому річ:

Зоря щаслива лиш тоді засяє,

Якщо трудитись будеш, день і ніч.

А діти – це і щастя і турбота,

відповідальність і тривога теж.

Без відпочинку й вихідних робота,

любов така, яка не має меж.

Як допомогти дітям готувати домашні завдання

Це найскладніша і відповідальніша частина батьківської участі в шкільних справах дитини. Труднощі її виконання лежать в декількох площинах. По-перше, дитина не завжди слухає батьків, вважаючи, що вони не знають, як саме робити завдання, оскільки це знає лише вчителька.

По-друге, частенько батькам заважає їх освіта, і вони починають вимагати від дитини тих зусиль, які вона здійснити поки що просто не може. По-третє, деякі батьки надмірно орієнтовані на оцінку і вимагають від школяра досягнень, що не відображають дійсного володіння ним матеріалом. По-четверте, нові технології по різних предметах незнайомі батькам, що абсолютно природно, і вони намагаються пояснити дитині, як робити завдання, неправильно з точки зору методики виконання. По-п'яте, деякі батьки з благою метою посилення самостійності дитини взагалі не перевіряють домашнє завдання і не допомагають в його підготовці.

Ми привели лише частину протиріч, що характеризують виконання домашнього завдання. Що і як необхідно робити батькам для того, щоб домашні завдання не перетворилися для дитини в суворі випробування? Давайте поміркуємо про це в коментарях до нашої публікації.

Коментарi